Галицький стіл перейшов до єдиного сина Володимирка - Ярослава. Молодий князь мав блискучі здіб-Іності державного діяча. На відміну від батька, він намагався залагоджувати внутрішні й зовнішні конфлікти шляхом переговорів. Йому довелося розв'язувати два складних завдання: відстоювати незалежність князівства від посягань Києва та знаходити порозуміння з місцевими боярами, які почувалися досить незалежно. Не зацікавлені у зміцненні князівської влади, бояри протидіяли політиці Ярослава, втручаючись навіть у його особисте життя (у 1170 р. вони спалили на вогнищі його кохану жінку Анастасію). З лав боярства формувалася також дружинна знать князя, котра могла впливати і на настрої війська. У 1158 р. проти Ярослава виступив Іван Берладник, котрий заручився підтримкою київського князя й частини галицьких бояр. Щоб запобігти новому наступу на Галич, Ярослав узяв участь у спільному поході з волинськими князями на Київ. Іван Берладник утік до Візантії, де й помер.

Залагодивши суперечності з Києвом і припинивши князівські міжусобиці, Ярослав установив добросусідські відносини з угорцями і поляками, зумів запобігти нападам половців.

За князювання Ярослава Галицьке князівство переживало розквіт. Його володіння розширилися вздовж Дністра далеко на південь; навіть землі в нижній течії Пруту й Дунаю (Берладь) опинилися у сфері впливу Галича. Зростала роль Дністра у міжнародній торгівлі, що сприяло розвитку міст. За свідченням джерел, «земля ж його (Ярослава. - Авт.) була повна в усьому достатку, процвітала і множилася в людях, тому що вчені умільці и ремісники з усіх країн до нього приходили і городи населяли, котрими збагачувалася земля Галицька в усьому. По Дунаю він городи укріпив, купцями населив; тим, які торгували через море в Греках і ремесла налагоджували, він зі своїх маєтностей допомагав».

На середину 80-х років XII ст. Ярослав став найвпливовіпіим князем Русі. Намагаючись зміцнити політичну роль князівства, він добився заснування галицького єпископства, для чого заклав у Галичі величний храм Успіння Божої Матері. Його поважали за виваженість, мудрість, освіченість, чесність і доброту. Недарма прозвали Осмомислом (себто мудрим, котрий має вісім розумів). Помер князь 1 жовтня 1187 р. У своєму заповіті залишав позашлюбному (від Анастасії) сину Олегу Галич, а Володимиру (сину від шлюбу з Ольгою) - Перемишль.

Унаслідок мудрої політики Ярослава Галицьке князівство перетворимося на одне з наймогутніших у Русі.
Швидкий політичний та економічний розвиток Волинського і Галицького князівств створював сприятливі передумови для їх об'єднання в єдину державу.