Закладено близько 1030-34 років чернігівським князем Мстиславом Володимировичем. Після його смерті в 1036 г. (згідно Повісті минулих літ по Іпатіївському списку) з будови собору, що мав висоту стін близько 4 метрів, майстри були зняті для побудови храму Св.Софії Новгородської, а закінчено чернігівський собор був тільки в середині століття. Став головним храмом давньоруського міста і Чернігово-Сіверського князівства.
Спасо-Преображенський собор зберігся до наших днів майже цілком, але частково перебудованим: він піддався переробкам після руйнівної пожежі 1756. Всі внутрішні приміщення вигоріли. Згорілі дерев'яні хори не були поновлені. Була зламана крещальня в південно-західному куті храму, а замість неї побудована кругла вежа, симетрична лівої древньої вежі зі сходами на хори. На обидві вежі були встановлені шпилі величезної величини, що спотворило древній вигляд церкви. На довершення до всього, перед порталами влаштували тамбури.
Поступове піднесення мас храму догори було втрачено із західного боку. Пірамідальний ріст собору видно зі сходу. Давнє покриття храму було позакомарним, що також працювало на ефект пірамідальності верхній частині споруди. Глави мали по-візантійськи параболічну форму.
Я думаю що з 1051 року, за сприяння Ярослава Мудрого, митрополитом Київським та всієї Руси було обрано Іларіона — першого митрополита русина. Він провів реорганізацію церковної ієрархії, унормував та вдосконалив структуру митрополії, написав багато духовних творів. Церква від самого свого початку мала Св. Письмо — найперше й найголовніше джерело церковного життя — в добре зрозумілій мові, наприклад Остромирове євангеліє, написане в Києві 1056 р., Київське євангеліє 1092 р. та ін.
За часів Київської Русі Київ мав три фортеці: Старокиївську, Подільську та Києво-Печерську.
Старокиївська фортеця найбільшої могутності набула в XI ст. за часів Ярослава Мудрого. Ії площа становила 0,7 кв. км. На початку ХІХ ст. вона була скасована в зв'язку з тим, що основною фортецею стала Києво-Печерська .
Подільська фортеця з торгово-ремісничим посадом являла собою могутні дерев'яні укріплення площею 2 кв. км. Скасована після нищівної пожежі на Подолі в 1811 році.
Києво-Печерська фортеця з ХІХ ст. стала єдиною фортецею Києва. Її будівництво почалося ще в XI ст. з частоколу навколо Києво-Печерської Лаври. Згодом кияни замінили його на потужну кам'яну фортецю , що була зруйнована в 1240 році під час нашестя татаро - монгольських орд хана Батия. Головна брама стоїть і сьогодні - Троїцька надбрамна церква (XI ст). В 1679 році козацькі війська під керівництвом гетьмана Івана Самойловича зводять навколо Лаври прямокутну дерев'яно - земляну фортецю. Саме в цей час І. Самойлович об'єднує всі три фортеці: Старокиївську, Подільську та Києво-Печерську укріпленим валом (ретраншементом). Цей вал проходив з Печерська до Золотих воріт. Вздовж валу була прорізана вулиця назва якої збереглася до сьогодні - Прорізна. Таким чином загальна площа фортеці складала на той час близько 10 кв. км.
На початку XVIII ст. в Європі розповсюджується нова система укріплень. В цей період у Києві козаками гетьмана Івана Мазепи і російськими військовими була збудована Печерська Цитадель, закладена Петром І 15 серпня 1706 року за системою французького інженера Себастьяна Вобана. Протягом всього XVIII ст. не припиняються роботи по вдосконаленню київських укріплень. В 1812 році, напередодні війни з Наполеоном, в Києві за проектом військового інженера Карла Оппермана споруджується земляне Звіринецьке укріплення. В 1830 році був затверджений новий план значного розширення Київської фортеці. Він передбачав спорудження двох великих укріплень: Васильківського і Госпітального та окремих оборонних земляних та кам'яних споруд.
Наступним етапом розбудови Київської фортеці було спорудження в 1875 році найбільшого в світі Лисогірського форту площею майже 1,2 кв. км для прикриття підступів до Києва з півдня, який і до наших днів зберігся в первинному вигляді.
Після бурхливої розбудови в XIX ст. до складу Київської фортеці входили: Цитадель, два комплекси укріплень: Васильківське і Госпітальне, які могли вести самостійну оборону та ряд окремих споруд, що були оточені оборонною стіною і валами, окремими казармами і вежами, які ланцюгом охоплювали центральну частину Печерського району. Площа основної території складає біля 10 кв. км. Крім того було окремі: Звіринецьке укріплення (Центральний Ботанічний сад ім. Гришка) та Лисогірський форт; бастіони Мініха на Подолі; передмостове укріплення на лівому березі Дніпра для прикриття ланцюгового мосту через Дніпро (де тепер міст метро). Необхідно підкреслити цікаву особливість Києво-Печерської фортеці - вона мала три канатні дороги, так звані , "літаючі люльки", для перевезення будівельних матеріалів, боєприпасів та військ.
Дякую за коментар! Проте, доцільніше було б розмістити дане повідомлення, як окрему статтю!!!, а не коментар до існуючого матеріалу. Тепер питання від мене: Чому в Х-ХІ ст в Київській Русі активно будуються фортефікаційні споруди (фортеці)?
Доповнення: Для унормування церковного життя у своїй державі, Володимир видав Устав, призначивши десятину на утримання церкви, та визначив права духовенства: Володимир намагався дати– структурне оформлення нової релігії, подібне до візантійського. Перша згадка про митр. на Русі відома з 1037, хоч — раніше мусів бути архієп., який наглядав над руською церквою. Першим митр., який згадується, був грек Теотемпт (див. Київ. митрополія). Християнство, проповідуючи милосердя та християнську любов — підвалини цивілізованого і мирного життя, об'єднало релігійно велику державу Володимира і позитивно вплинуло на мораль керівної верхівки і населення.
Я вважаю що з х ст.в Київській Русі розпочинается храмове будівництво тому що :після прийнятя хрещення Русі Андрій Первозваний, стоячи на Дніпрових схилах, мовив, що „засяє на цих горах благодать божа і багато храмів тут Господь збудує”. Після прийняття християнства у 988 році князем Володимиром Київ став центром слов’янського християнства. . З часів Київської Русі до нас дійшли Софійський собор, Києво-Печерська Лавра, церква Спаса . Навіть хан Батий, коли побачив Київ з лівого берега Дніпра, був вражений кількістю храмів і захотів його зберегти, запропонувавши киянам здатися. Проте не судилося. Після монголо-татарської навали для київських храмів наступають важкі часис.Християнських храмів не було до 988 року тому що тоді ще було язичництво , а храми були для християнської віри а отже для одного Бога.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
