Після смерті Ярослава Осмомисла в Галицькому князівстві спалахнула боротьба за владу. Великим князем став його син Володимир, котрий правив 10 років. З його смертю в 1199 р. місцева династія Ростиславичів перервалася. Довідавшись про це, волинський князь Роман Мстиславич оволодів Галичем. У 1199 р. відбулося об'єднання Волинського та Галицького князівств в одне, що мало важливе значення: створювалися сприятливі умови не лише для розвитку міст, сільського господарства, промислів, ремесел і торгівлі, а й для зміцнення політичного центру. Процес їх об'єднання (в умовах, коли інші князівства дробилися на уділи) був не випадковим. Він зумовлювався етнічною однорідністю населення, його прагненням домогтися припинення міжусобиць, захистити край від зовнішньої загрози.
Започаткувавши утвердження династії Мстиславичів, Роман діяв надзвичайно вміло, енергійно й рішуче. Дізнавшись, що київський князь Рюрик Ростиславич готує похід, випередив його, виступивши в 1201 р. на Київ, яким оволодів з допомогою міщан, і посадив на київський стіл луцького князя. Хоча Рюрик на початку 1203 р. спромігся відбити Київ, учинивши в ньому великий погром, але йому не вдалося повернути владу. Отже, враховуючи, що Переяславське князівство залежало від Києва, Роман став фактичним володарем майже всієї Південно-Західної Русі (за винятком Чернігівщини). Аби запобігти постійним міжусобицям, він запропонував обирати великого князя шістьом найвпливовішим князям Русі. Проте ця пропозиція не знайшла підтримки.
Усередині князівства Роман рішуче боровся з боярством, утверджуючи одноосібну владу монарха. Багатьох бояр було страчено й вигнано за межі держави; решта боялися виступити проти нього. Не випадково Галицько-Волинський літопис саме Романа Мстиславича вперше називає «самодержцем всеї Русі».
Володар Галицько-Волинської держави проводив активну зовнішню політику. Зокрема, підтримував тісні стосунки з Візантією. Відомі два його успішних походи проти половців. Вочевидь, наприкінці 1204 р. він уклав союзну угоду З Угорщиною та Польщею. Проте, втрутившись у міжусобну боротьбу польських князів, загинув 19 червня 1205 р. біля м. Зави хвоста.
Створення Галицько-Волинської держави мало прогресивне значення. Проте смерть її творця таїла небезпеку поновлення міжусобиць та розпаду держави.