Біографічні відомості про Бернарда Меретина до моменту появи на західноукраїнських землях відсутні. Близько 1738 року з'явився у Львові, де оселився і працював як архітектор. Створив спілку із архітектором Мартином Урбаніком, що прибув із Замостя. Меретин, як і Урбанік, ніколи не належав до львівського цеху будівничих, через що перебував із місцевими архітекторами у постійному конфлікті. Відомо про кілька судових позовів проти обидвох архітекторів, де перелічуються будови, ведені без дозволу цеху, часто відібрані в цехових майстрів уже у процесі будівництва. Для захисту в цих справах Меретин активно користувався протекцією своїх впливових замовників. Матеріали цих позовів нині дозволили встановити авторство Меретина у багатьох львівських спорудах. Попри конфлікти з львівським цехом, Меретин активно задіював у роботах за межами Львова львівських будівничих. Серед них практикантом на будівництві у Городенці був Петро Полейовський — в майбутньому відомий архітектор.На початках, протектором Меретина був міський райця, доктор медицини Карло Ґарані, чий палац і кам'яницю у Львові (за Галицькою брамою, близько 1756 року[1], тепер палац Бесядецьких) він перебудовував. Потім виконував невеликі роботи в резиденції Марії Зофії Чарторийської з Сенявських, в середньовічньому храмі святого Юра перед його розбиранням у 1743 році. В цей час отримав перше велике замовлення — перебудову парафіяльного костелу в Наварії на новий 3-навний храм з бароковим фасадом коштом хорунжого і судді перемиського Марціна Вєнявского. Другою схожою роботою була перебудова овальної каплиці і прилеглої частини кляштору кармелітанок черевичкових у Львові, розпочата 1743 року.Надалі головним замовником і патроном майстра став магнат і меценат Микола Василь Потоцький, який проводив значні будівельні роботи у своїх маєтках (особливо Городенці та Бучачі). Велику роль у спорудах Меретина відігравала скульптура. У тих же проектах М. В. Потоцького був задіяний видатний скульптор епохи рококо Іван Георгій Пінзель. Перший з двох синів Пінзеля, що народився 1752 року, на честь хрещеного батька Б. Меретина, також був названий Бернардом.
Є дані про те, що 1742 року архітектор проживав при монастирі кармеліток взутих, перебудовуючи монастирський костел. 1757 року поселився у кам'яниці Генсьоровській (№ 9 на вулиці Театральній).В спадковому інвентарі записано 19 великих «образів», 5 менших, килим, перська оббивка, коляска. Мав депозит, який зберігав у монашок-кармелітанок черевичкових, на момент смерті становив 302 дукати, 1679 тинфів, багато клейнотів.
Цілий ряд храмів за проектами Меретина були збудовані після його смерті.$IMAGE3$
|
