Петро Могила - київський митрополит (1596 - 1647). Батько його був спершу господарем Валахії(1601-1607), потім Молдавії (1607-1609). У 1612 р. Могилам, після поразки від КантемираМурзи, довелося втікати до Польщі, де у них були сильні і багаті родичі. У Львівському братському училищі Петро здобув освіту в строго
православному дусі, рішуче ворожій унії. Він закінчив свою освіту подорожжю за кордон, де слухав лекції в різних університетах. Вільно володів латинською і грецькою мовами. Духовна стезя. Спочатку він був військовим, брав участь в Хотинській битві; але, ймовірно, під впливом київського митрополита Іова Борецкого, вирішив прийняти духовний сан. У 1627 р. він був вибраний Києво-Печерським архімандритом, що номінально підкорявся константинопольському патріархові, а не київському митрополитові, і носив титул "Великого архімандрита". Іов, вмираючи, залишив Петру свою бібліотеку і призначив його душоприказником. Під час архимандритства Петра Могили і під його керівництвом відбулося (1628) засудження "апології" Мелетія Смотрицького, тоді ж визначилася ворожнеча між наступником Борецкого Ісаєю Копінським і П. Могилою.
Багато зробив Могила для піднесення Київського Богоявленського братства. Він зреформував Київську Братську школу на зразок західноєвропейських колегій і з того часу почала вона називатись Києво-Могилянською Академією . Завдяки йому, у Києві зібрався тоді гурт визначних учених-теологів, і столицю України називали тоді Могилянськими Афінами. За рахунок прибутків з монастирів, він перебудував церкви київської Софії і Спаса та провів розкопки руїн Десятинної церкви. Мав він теж великі заслуги в організації церковного життя і був першим, що зробив заходи для канонізації всіх печерських угодників; а цей список (120 прізвищ), виготовлений Могилою, московська Церква прийняла аж за 120 років.
| 
