| Головна » Файли » 9 клас » Історія України |
ДИНАСТІЯ ТЕРЕЩЕНКІВ
| 20.10.2015, 18:36 | |
| Промислово-фінансову "державу" Терещенків, яка залишила значний слід в історії розвитку української економіки, започаткував Артемій Якович — нащадок козацького роду з Глухівщини. У 20-х рр. XIX ст. він знайшов себе в комерції і разом з дружиною Єфросинією Григорівною (уродженою Стеслявською) починав із торгівлі з візка, потім на Глухівському базарі придбав невелику крамницю. Удача не полишала енергійного комерсанта, і, накопичивши чималий капітал, він переходить на оптову торгівлю хлібом та лісом. Ставши, таким чином, найбільшим торговцем зерна на Глухівщині, Микола Артемійович в пошуках нових ринків збуту організував перевезення на волах хліба до Криму, а звідти — солі й риби. У цій справі йому вже допомагали молодші брати: Федір та Семен. Спочатку Терещенки самі повезли товар на Південь, вдало його реалізували, закупили партію солі та риби й домовилися з тамтешніми комерсантами про співробітництво в майбутньому. У Глухові вони побудували великі комори і, розширивши вигідну торгівлю з Кримом, вже наймали для перевезень місцевих чумаків. Значні прибутки Микола Терещенко отримав під час Кримської війни, коли найспритніші та найенергійніші опинилися на гребені хвилі. Обізнаний з Кримським півостровом, він береться за виконання державних замовлень на постачання російській армії обмундирування, пороху, корабельного лісу, харчів тощо, бо, як відомо, залізниць у ті часи в Україні не було. Як вважали деякі сучасники Терещенка, він непогано нажився на тих поставках. Згодом, за порівняно короткий час, Микола Терещенко стає відомим в країні промисловцем і землевласником, насамперед, завдяки вмілому використанню нових економічних умов, що склалися після реформи 1861 р. Початок утвердження капіталізму в Російській імперії був пов'язаний з реформами 1860—1870-х рр., насамперед, зі скасуванням кріпосного права. У країні відбувається інтенсивний промисловий переворот, у результаті якого до кінця XIX ст. було створено велику машинну індустрію. Промислова революція прискорила розвиток капіталізму і в сільському господарстві. Микола Артемійович Терещенко з дружиною Пелагеєю Георгіївною.jpg Зокрема, з кінця 1860-х рр. успішно розвивалася цукрова промисловість. Саме в цукроваріння та пов'язане з ним ґуральництво, найбільш прибуткові галузі тодішньої економіки, купці Терещенки вдало вклали свої капітали. Одночасно вони інтенсивно скуповували великі поміщицькі маєтки. Оскільки багато землевласників після відміни кріпацтва не спромоглися вести свої господарства на належному рівні, їм на допомогу прийшов сучасний підприємець — такий як Микола Терещенко. Тим більше, що були скасовані дворянські привілеї на право набуття земельної власності. Після 1861 р. Терещенки почали орендувати й скуповувати поміщицькі маєтності з цукроварнями та ґуральнями на Чернігівщині й Курщині. Серед вдалих придбань слід назвати маєток Кочубея з цукрозаводом у с. Хутір-Михайлівському Глухівського повіту, великий маєток графа Рібоп'єра з цукрозаводом у с. Тьоткіно Рильського повіту та ін. Уже в другій половині 60-х рр. ХХ ст. цукровиробництво в зазначеному районі, яке до того часу перебувало в кризовому стані, робить помітні зрушення у своєму розвитку завдяки плідній діяльності цих підприємців. Так, окрім п'яти власних і орендованих ними заводів, вони активно підтримували своїми капіталами, звісно з вигодою для себе, функціонування більшості місцевих цукроварень. Одночасно Артемій Якович Терещенко і сини Микола та Федір, який у підприємницькій справі намагався не відставати від батька і старшого брата, розгортають кипучу діяльність вже на Правобережній Україні. Цей регіон мав найкращі чорноземи і був найпридатнішим для розвитку сільського господарства, зокрема — вирощування буряків для цукроварень. У Київській і Волинській губерніях вони скуповують маєтності з цукроварнями й ґуральнями, що належали переважно польським поміщикам. Зокрема, серед найбільших за розмірами придбаних маєтків слід відзначити Андрушівський (18 860 дес.), Коровинецький (16 569 дес.) і Червонський (16 207 дес.) у Житомирському повіті, Головківський (13 120 дес.) у Чигиринському повіті та Мартинівський (7 461 дес.) у Канівському і Черкаському повітах. 1870 р. підприємці заснували "Товариство цукробурякових і рафінадних заводів братів Терещенків" з початковим капіталом у 3 млн. руб., який наприкінці століття досяг уже 8 млн. руб. За основним капіталом і розміром виробленої продукції воно було найбільшим в галузі всієї Російської імперії. Наприклад, у 1900 р. товарообіг Товариства склав 12 млн. руб., а його заводи: власні рафінадні — Михайлівський (Глухівський повіт), Тульський, та орендований Черкаський, а також цукрові — Воронізький (Глухівський повіт) і орендований Крупецький (Путивльський повіт) виробили близько 2,5 млн. пудів цукрового піску і рафінаду. Слід зазначити, що це було суто сімейне акціонерне товариство і до його складу не входили сторонні учасники. Головне управління, що керувало справами товариства, розміщувалось у Києві. Під його керівництвом перебувало 14 контор, розташованих у найбільших містах Російської імперії; вони здійснювали нагляд за виробництвом і збутом готової продукції. Цукор продавали не лише на внутрішньому ринку, а й експортували в багато країн світу. | |
| Переглядів: 914 | Завантажень: 0 | Коментарі: 12 | | |
| Всього коментарів: 7 | ||||
| ||||
