Головна » Файли » 9 клас » Історія України

Ярошенко Микола Олександрович.Творчість і життя
10.04.2016, 09:00
Зростання в родині, що вона давно вже порвала зв'язок з рідним українським ґрунтом, освіта у денаціоналізованої школі і, нарешті, переїзд до Петербургу — все це раз назавше і цілком певно визначило той шлях життя й діяльності, що ним піде майбутній художник: той шлях ішов від рідного краю на північ.
По скінченні першого Петербурзського кадетського корпусу, куди переведено було Ярошенка, в Петербурзі 60-х років він остаточно одходить од рідного краю, його життя, його природи, мистецтва. В колі нових задач російської інтелігенції по-реформеної доби, в колі найбільш блискучих імен тої інтелігенції виростають його інтереси, складаються його погляди, усталюються переконання. Вони витворюють з Ярошенка одного з найвиразніших представників російської інтелігенції покоління 70 — 80 років минулого століття, тісно в’яжучи його діяльність з іменами Михайловского, Гліба Успенского, Щелгунова, Короленка.
Чулий з роду, високо настроєний ідеаліст і громадянин від перших кроків своєї діяльності і до кінця своїх днів, що завше умів дати на своїх картинах одповідь на близькі й хвилюючі сучасність теми, Микола Олександрович Ярошенко став одним з найулюбленіших артистів передової інтелігенції, "інтелігентським артистом", коли дозволено так висловитись.
Не дивлячись на слова Крамского (до речі, так само українця з походження, погляди котрого Ярошенко приймав у цілому) про те, що мистецтво мусить бути національним, Ярошенко вже орґанічно не міг знайти в собі психічних засобів до задоволення того постулату, в смислі виявлення української національності.
В його артистичній діяльності повторилася в тисячний раз без краю сумна історія творчості українського артиста на ґрунті чужої півночі. Залишивши по собі досить багату спадщину великих жанрових і пейзажних робот, Ярошенко, з рештою, майже нічого не дав на теми українського побуту й української природи, коли не рахувати декількох жанрів меншої художньої вартості і незначних етюдів.
"Як те часто трапляється з багато-вдарованими натурами, каже один з біографів Ярошенка, — любов до малювання з’явилася в хлопчика дуже рано. Якось несподівано для всіх, він став рисувати все, що спадало на думку, і його малюнками почали вкриватися не самі шкільні сшитки, а й столи і двері і стіни. І хоча за ту ревність маленькому художнику перепадало не один раз, пристрасть брала своєї, і він знову приймався за малювання. Втім, це вперте прагнення мистецтва і разу не спинило думки дорослих на тому, що може в дитини є талан, який заслуговує на дальше розвинення. Можливо, що талант Ярошенка так і завмер би, коли б не врятував його звичайний випадок".
Тим випадком було те, що під час науки в Полтавському кадетському корпусі здібності Ярошенка звернули до себе увагу вчителя рисунків Зайцева, і той зразу відчув у них зародок справжнього талану.
Скоро по тому на шляху до малярства Ярошенко здибав іще одну постать, що вона мала для нього рішаюче значіння — художника Адріана Волкова, котрий належав до числа помітних фігур тодішнього художнього миру. Працюючи під його керуванням по виході з кадетського корпусу, Ярошенко вже тоді засвоїв собі симпатії до нових лозунгів — правди й реалізму в мистецтві, що їх прихильником був Волков. Разом із тим у нього Ярошенко зазнайомився і з тими поглядами на обов’язки громадянина й роллю мистецтва в житті, що їх обговорювали артисти й письменники, відвідуючи квартиру Волкова.
Відтоді починається та робота над поповненням освіти, яка не припинялася в Ярошенка на протязі цілого життя, підтримана в подальшому Крамським з його "Знаніе — страшная сила... конечно, только науки двигают людей". Початок роботи над самоосвітою в житті Ярошенка припадає на ту добу, коли "властителями дум" молоді були Чернишевскій і Добролюбов, і, указану Волковим стежку до реалізму в малярстві було остаточно ухвалено поглядами школи "действительности".
Все це упало на ґрунт глибокого природного прагнення правди в громадському й особистому житті і високого розуміння своїх обов’язків.
Так склалися погляди й переконання Ярошенка, вірним рицарем котрих він лишається до самої смерті.
Не припиняючи військової освіти, 1867 року Ярошенко поступає до вечірніх академічних класів, а там і вільним слухачем до Академії Мистецтв, де вчиться на протязі п’яти років. Тоді він тісно сходиться з цілим рядом учених і літераторів, як Михайловскій, Г. Успенскій, Кавелін, Менделєєв, Вл. Соловйов, Салтиков-Щедрин, Шелґунов, Унковскій, і художників, як Шишкин, В. Васнєцов, Куінджі, Крамской.
Найбільше значіння мало для нього знайомство з Крамским, що переходить пізніше в цілковите захоплення ідеями і гарячою любов’ю до малярства сього видатного майстра, до певної міри, теоретика й критика мистецтва.
Зближення з Крамским припадає на ті роки в житті останнього, коли, після довгої й упертої праці над гуртованням артистичної молоді по відомім протесті чотирнадцяти студентів на академічному конкурсі 1863р., після провалу "художественного клуба" і розпорошення "артели свободных художников", — Крамской напружено працює в "Товариществе передвижных выставок", яке найкраще відповідало його бажанню перебороти рутину Академії і забезпечити розвій російського мистецтва від впливу відживших традицій.
В 1875 року Ярошенко вступає до "Товарищества" і залишається в ньому до смерті (1898).
Категорія: Історія України | Додав: Nastusya
Переглядів: 414 | Завантажень: 0 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1 anna_petrash1  
0
Проілюструйте творчість Ярошевича в коментарях до статті. 
Виділіть напрямки, ідеї, що втілювали в своїх працях митці 2-ї пол. ХІХ ст.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]