Важливим наслідком "опіумної" війни було виникнення в країні
революційної ситуації, розвиток якої привів до того, що імперію Цін
потрясло селянське повстання. Його очолили керівники таємного
антиманьчжурського товариства "Байманді хуэй" ("Суспільство поклоніння
верховному владиці"). Керівником товариства і його ідеологом був
сільський вчитель Хун Сюцюань. Товариство проповідувало рівність і
братерство, для обгрунтування яких використовувалися деякі ідеї
християнства. Кінцеву мету боротьби Хун Сюцюань бачив в створенні
"Тайпін тянъго" ("Небесної держави загального благоденствування"), тому
його послідовники і почали іменуватися тайпінами. Вони пропагували і
здійснювали на практиці ідеї зрівняльного розподілу, які привертали до
тайпінів головним чином знедолених людей. Але в їх ряди увійшли і
представники торгової буржуазії і поміщиків, привернуті
антиманьчжурською спрямованістю руху. Повстання розвивалося успішно. У 1851 р. повстанці оволоділи окружним
центром Юнань і заклали тут основи своєї державності. Було проголошене
"Тайпін тяньго", керівник руху Хун Сюцюайь отримав титул небесного царя
(тянь ван), царями (ванами) почали іменуватися і п'ять інших керівників
руху. Таким чином, як і в інших селянських рухах, китайські селяни не
пішли далі за встановлення "справедливої" монархії. Тайпіни приділяли
велику увагу військовій справі і незабаром створили боєздатну армію, що
відрізнялася строгою дисципліною. У березні 1853 р. війська тайпінів
узяли Нанкін — столицю Китаю в період Мінської династії який був
проголошений столицею "небесної держави". Незабаром після цієї події був
обнародуваний документ під назвою "Земельна система небесної династії",
значення якого виходило за рамки його офіційного найменування —
практично він був програмою антифеодальної селянської революції. Цей
документ передбачав розподіл землі на зрівняльних основах, звільнення
селян від орендної плати поміщикам надання рівноправ'я жінкам, аж до
рівного з чоловіками доступу на державну службу, державний захист
непрацездатних, заходи боротьби з корупцією і ін. Влада тайпінів на частині території Китаю проіснувала до 1864 р.
Основними причинами її загибелі, не рахуючи деяких стратегічних
прорахунків тайпінських керівників і розколу в їх середовищі, були
інтервенція західних держав і внутрішнє розкладання тайпінского руху.
Тайпінські армії втратили минулу боєздатність, а тайпіни в цілому —
широку підтримку народу. Вони потерпіли поразку під ударами об'єднаних
військ маньчжурської династії і китайських поміщиків, підтриманих
інтервентами. Проте повстання Тайпінів мало велике історичне значення, стало передвісником китайської буржуазно-демократичній революції,
передвісником національно- визвольної боротьби.
|