| Після успішного завершення воєнних дій на території Речі Посполитої та Саксонії, король Швеції Карл XII вирішив завдати остаточної поразки Московському царству. З цією метою навесні 1708 його армія розпочала похід через білоруські землі на Смоленськ і далі на Москву. Однак через гостру потребу відновити сили та сподівання на приєднання до війни союзників — Туреччини та Кримського ханства, враховуючи таємні переговори Карла XII та його союзника польського короля С. Лещинського з гетьманом І. Мазепою, шведське командування змінило початковий план воєнних дій і рушило на південь.Зрештою Карл XII вирішив розпочати наступ на Москву через Харків та Курськ. Суттєвою перешкодою на цьому шляху була Полтава, розташована на перехресті важливих шляхів. Наприкінці квітня головні сили шведської армії збираються під містом починаючи його облогу. Гарнізон складався з росіян — 4,3 тис. чол., на чолі з полковником О. Келіним, та 2,6 тис. козаків та ополчення з навколишніх Лівобережних територій.У Полтавській битві шведи втратили близько 10 тис. чол. вбитими та пораненими. У полон потрапили фельдмаршал К. Г. Реншільд, перший міністр Швеції граф Піпер, багато генералів та офіцерів. Втрати суперника становили 4.5 тис. чол. вбитими і пораненими. Рештки війська відступили вздовж р. Ворскли, у ніч з 29 на 30 червня біля Переволочної король та Мазепа з невеликим загоном форсували Дніпро. На лівому березі залишилися запорозька піхота, кількасот компанійців та залишки шведської армії під керівництвом Крейца та Левенгаупта. Останні, при наближенні російських військ, склали зброю. Згідно капітуляційної угоди підписаної Левенгауптом та Меншиковим запорозьких козаків видали московитам. Невдовзі їх було знищено.В історії війн деякі битви вирішували долю поодиноких народів та держав на довгі десятиліття — а то і століття. До таких битв належить без сумніву і битва під Полтавою, яка вирішила долю не тільки Швеції і Росії, але також і України. Для України наслідком Полтавської катастрофи була московська військова окупація й щораз більше обмеження автономних прав Козацько-Гетьманської держави. Лівобережна Україна 1709 року зазнає відчутного удару по своєму самоврядному статусу.
|
