В галузі літератури особливе місце в цей період займає московське літописання. В 1408 р. при митрополичому дворі складається традиція складання загальноруських літописних зведень, на першому з яких належить Троїцька літопис, а до 1480 сходить створення Московського літописного зводу, що був ідеологічним обгрунтуванням об'єднання руських земель навколо Москви.
Перемога на Куликовому полі викликала до життя такі видатні літературні твори, як "Сказання про Мамаєвому побоїще" і поетична повість "Задонщина", записана ченцем Кирило-Білозерського монастиря Єфросинія в кінці XV ст.
Підйом російської культури і мистецтва, що охопила російські землі, об'єднані Москвою, обумовлювався відновленням і розширенням культурних зв'язків з країнами Європи і Сходу. Особливо важливе значення мали зв'язки молодого Московської держави з народами Болгарії та Сербії, що зробили помітний вплив на російську літературу та образотворче мистецтво. Так, південнослов'янським впливом пройнята житійної література. Визнаним майстром цього жанру був Єпіфаній Премудрий (помер в 1422 р.), автор житій Сергія Радонезького, Стефана Пермського.
Особливе місце в російській середньовічній літературі займає Хронограф -- збірник повчальних і цікавих повістей із всесвітньої історії, підготовлений у 1442 сербом Пахомієм Логофет, які жили на Русі з 30-х років XV ст. до своєї смерті в 1484 р. Він також виступає редактором ряду відомих на Русі житійних сказань, близьких по своїй основі до усної народної творчості.
Розширення політичних, економічних і культурних зв'язків Московського держави з іншими країнами відображає такий відомий літературний пам'ятник цієї епохи, написаний у літературному жанрі Lхожденій |, яким є шляховий щоденник тверського купця Афанасія Нікітіна "Ходіння за три моря", присвячений опису його подорожі до Персії, Індії та інші країни Сходу в 1466? 1472 рр..
Крім цього в Московській державі був широко поширений фольклор як епічного, так і сатиричного змісту.
Русское зодчество XV ст. характеризується подальшим розвитком двох головних архітектурних шкіл? новгородсько-псковської та московській. Прикладом першого напряму є храм Василя на Горі (1410), побудований у Пскові. Московська архітектурна школа, заснована на традиціях володимирського і новгород-сько-псковського зодчества, поступово набуває домінуючого значення. Унікальними пам'ятниками ранньої московської архітектури є собори Успіння на Городку у Звенигороді, а також храми Троїце-Сергієва, Саввін-Сторожевського і Андронікова монастирів.
До правління Івана III величезне значення приділяється розвитку московської архітектури, що було прямо пов'язане зі зміцненням великокнязівського могутності. У цей період була розгорнена широкомасштабна перебудова архітектурного вигляду Московського Кремля, здійснена російськими майстрами спільно із запрошеними італійськими архітекторами. У 1479 р. італієць Аристотель Фіораванті завершив зведення головного храму Російської держави - Успенського собору Кремля.
|
