Всесвітня історія.

Тема: "Західноєвропейські держави в XVI – першій половині XVII ст. Франція, Іспанія, Нідерланди"
 

Попередні поняття для засвоєння:

Релігійні війни – війни між католиками та гуґенотами (протестантами) у Франції в другій половині ХVI ст.

Національно-визвольна боротьба – рух поневолених народів за скинення чужоземного панування, ліквідацію національного, релігійного та колоніального гноблення.

ФРАНЦІЯ В XVI – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

Королівська влада

Наприкінці XV ст. було завершено об’єднання Франції в єдину централізовану державу. Одночасно з об’єднанням країни міцніла влада короля. У Франції з XVІ ст. відбувається процес становлення абсолютизму.

Абсолютизм – форма здійснення одноосібної влади монарха, який, спираючись на дворянство, має необмежену вищу владу, а станово-представницькі органи влади втрачають своє значення.

Становлення абсолютизму у Франції починається у роки правління короля Людовіка ХІІ (1498-1515), який не скликав Генеральні штати (станово-представницький орган владу у Франції), установлював податки на утримання армії, ввів війну за підкорення Італії. Його наступник король, Франціск І (1515-1547), підкорив королівській владі католицьку церкву в державі. За домовленістю із Папою римським король у країні сам призначав церковних високопосадовців.

У здійснені своєї необмеженої влади король спирався на величезну армію чиновників.

Особливості суспільного та економічного життя

У французькому суспільстві залишався поділ на 3 стани: дворянство, духовенство та всі інші (селяни, міщани, буржуазія…). Проте у продовж ранньої Нової доби в їх становищі відбулися суттєві зміни.

Дворянство було привілейованим станом у суспільстві й опорою абсолютизму. Поступово дворяни починають ділитися на дві групи: «дворяни шпаги» (дворяни, що походять зі знатних дворянських родів, за дворянами шпаги залишався обов’язок нести віськову службу), «нові дворяни». Нові дворяни поділялися на «дворяни мантії» (чиновники, які отримували дворянство за державну службу, вони звільнялися від військової служби) та «міщанське дворянство» (заможні міщани, які отримали дворянство за кошти чи з милості короля, звільнялися від військової служби).

У XVI-XVII ст. у Франції зароджуються капіталістичні відносини, на заваді яких були феодальні пережитки, привілеї дворян та духовенства, відсутність політичних прав підприємців (буржуазії).

Проте кількість підприємців збільшувалася, формувалася буржуазія. Мануфактури поступово витісняли цехове ремесло. Однак формування капіталістичних відносин у Франції відбувалося повільніше, ніж у Нідерландах та Англії.

Реформація у Франції. Релігійні війни

Релігійні війни – війни між католиками та гугенотами (протестантами) у Франції в другій половині ХVI ст.

Особливо на Півдні країни поширювалися ідеї кальвіністів, яких у Франції називали гуґенотами (співтоваришами). Поступово поглиблюється протистояння між католиками та гуґенотами, що призводить до релігійних війн (громадянської війни) 1562-1598 рр.

На чолі прихильників католицизму була родина лотаринзьких герцогів Гізів. Табір гуґенотів очолили принци з родини Бурбонів, яким належало королівство Наварра, що було на кордоні Франції та Іспанії. Католиків підтримували іспанці, кальвіністів – англійці, швейцарці та деякі німецькі князі. Обидві ворогуючи сторони намагалися привернути на свій бік короля Карла ІХ.

Приводом до початку війни стало вбивство 1 березня 1562 р. герцогом Гізом гуґенотів у містечку Вассі. Проте спочатку війна не набула особливої жорстокості.

Війна загострюється коли католики під час весілля вождя гуґенотів Генріха Бурбона із сестрою короля Маргаритою 24 серпня 1572 р., на день святого Варфоломія («Варфоломіївська ніч») масово вирізали гуґенотів у Парижі.

Гуґеноти розгорнули боротьбу за зміну королівської династії і у 1576 р. створили на Півдні Франції власну державу – Конфедерацію, яку очолив Генріх Наваррський.

Після смерті короля Карла ІХ, державу очолив Генріх ІІІ (1574-1589), останній король з династії Валуа. 

Католики у 1585 р. заснували Лігу – федерацію католицьких міст на чолі з Генріхом Гізом. У протистоянні з королем Генріх Гіз був убитий. Але сам Генріх ІІІ у 1589 р. також був убитий фанатиком-католиком, не залишивши нащадків на французький престол.

У Франції встановилося безвладдя. Дворянство і буржуазія погодилися визнати королем Генріха Наваррського, який погодився прийняти католицизм, проголосивши: «Париж вартий меси» (меса – католицький церковний обряд). У 1594 р. він став королем Генріхом IV (1594-1610).

У 1598 р. Генріх IV підписав Нантський едикт, згідно з яким католицизм оголошувався панівною релігією, але гуґенотам дозволялось вільно здійснювати свої обряди та створювати громади (окрім Парижа). За гуґенотами на півдні держави залишалось 200 фортець та 25 тисячна армія. Нантсьий едикт фактично прирівняв у правах католиків та гуґенотів. Громадянська війна закінчилась.

Правління Генріха IV

За часи правління Генріха IV Франція переживає економічне піднесення, за що він отримав прізвисько «добрий король».  Генріх IV проводив політику меркантилізму та протекціонізму.

Меркантилізм – економічна політика доби становлення капіталізму, яка характеризувалася активним втручанням держави в господарське життя.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист власного виробника, засобами обмеження зовнішньої торгівлі.

За Генріха IV  почалася французька колонізація Канади (1604 р.) та відкриття Східноіндійської торгівельної кампанії.

У зовнішній політиці Генріх IV вважав головних ворогів Франції іспанських та німецьких Габсбургів.

Габсбурги – давній європейський правлячий рід, який певний період правив в Іспанії, Священній Римській Імперії, Австрії. Габсбурги були прихильниками католицизму.

14 травня 1610 р. Генріх IV був убитий фанатиком-католиком Франсуа Равальяком.

Зміцнення абсолютизму у Франції за кардинала Рішельє

Спадкоємцем французького престолу після вбивства Генріха IV став Людовик ХІІІ (1610-1643), проте державними справами займався перший міністр кардинал герцог Рішельє.

Політична діяльність Рішельє:

- Посилення королівської влади. Запровадження інтендантів у провінціях.

Інтенданти – королівські урядовці, які повністю відповідали за надходження податків і стан справ у французьких провінціях.

- Ліквідація на півдні Франції автономної гуґенотської республіки, захоплення гуґенотської фортеці Ля-Рошеля. Видання «Едикту милості» у 1629 р., згідно з яким гуґеноти мали право сповідувати свою релігію, але не мали право мати власні гарнізони і фортеці.

- Боротьба проти родової аристократії: заборона дуелей, винищення феодальних замків, розкриття аристократичних змов тощо.

- У зовнішній політиці Франція вступила у Тридцятилітню війну на боці протестантських країн проти посилення Габсбургів у Європі (особливо Іспанії).

- Приєднання до Франції Ельзасу та Лотарингії.

- Колонізація Канади («Нова Франція).

- Заснування Французької академії наук (1635 р.); друк першої французької газети.

ІСПАНІЯ В XVI – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

Особливості розвитку Іспанії на межі XV – XVI ст.

У 1492 р. на Піренейському півострові завершується Реконкіста (визволення Піренейського півострова з-під влади арабів). Майже весь Піренейський півострів (окрім Португалії) опинився під владою Іспанії.

ХVI ст. інколи називають століттям Іспанії, оскільки країна перетворилася на одну з найбільших та наймогутніших держав світу. Своїм успіхам іспанці завдячують завоюванню Америки, звідки до країни величезним потоком постачалось золото та срібло. Проте велика кількість коштовних металів з Америки призвела до «революції цін» в Іспанії, відмови від економічних перетворень і поступовому економічному занепаду держави у ХVII ст.

Іспанські правителі Фердінанд та Ізабелла були ярими католиками, посили інквізицію і активно боролись проти представників інших релігій, яких багато проживало на півострові: євреїв та арабів-мусульман, морісків (арабів, які прийняли християнство). Вигнання євреї, арабів та морисків завдало величезної шкоди економіці Іспанії. Іспанія перетворилася на оплот контрреформації.

Правління Карла І Габсбурга (1516-1556)

Формування абсолютизму в Іспанії пов’язане з ім’ям онука Фердінанда та Ізабелли Карла І Габсбурга (1516-1556).

Карл І отримав під свою влад величезні володіння: Іспанію, володіння в Італії та Америці (Новому Світі), німецькі володіння австрійських Габсбургів, Нідерланди тощо.

У 1519 р. Карл І був обраний імператором Священної Римської Імперії під ім’ям Карла V. Про імперію Карла казали, що «над неї ніколи не заходить сонце».

Повстання комунерос у Кастилії (1520-1522)

Міста Іспанії, які були комунами (іспанською комунерос) негативно поставилися до політики Карла щодо зміцнення влади короля і обмеження прав міст.

Комуна – міська громада у середньовічній Західній Європі, що домоглася незалежності від феодалів і мала право на самоврядування.

Повстання комунерос 1520-1522 рр. зазнало поразки від королівських військ, що дало можливість імператору Карлу посилити королівську владу в Іспанії.

Зовнішня політика Карла

Зовнішня політика Карла І Габсбурга характеризувалася протистоянням проти Франції, Османської імперії (Туреччини) та Реформації.

У 1556 р. після поразки від німецьких лютеран, Карл зрікається влади. Його брат Фердінанд отримав частну Угорщини, Німеччини, Австрію, Чехію та титул імператора. Син Карла Філіпп ІІ (1556-1598) отримав Іспанію, Нідерланди володіння в Італії та Америці.

Правління Філіппа ІІ (1556-1598)

-          Посилив абсолютизм, мав прізвисько «обережний король».

-          Зробив столицею Іспанії м. Мадрид.

-          У 1581 р. приєднав до Іспанії Португалію.

-          Захищав, католицизм, боровся проти Реформації, надзвичайно посили діяльність інквізиції в державі.

-          У 1571 р. у битві біля мису Лепанто разом з венеціанцями розгромив турецький флот.

-          У 1581 р. унаслідок революції Нідерланди відокремилися від Іспанії.

-          У 1588 р. іспанський флот («Непереможна армада») був знищений англійцями.

-          Наприкінці XVI ст.. політика Філіппа ІІ виснажила Іспанію, яка почала переживати економічний, політичний та військовий занепад.

НІДЕРЛАНДИ В XVI – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

Нідерланди під владою Іспанії в ХVI ст.

Нідерланди (у перекладі «Низові землі») найбільш заселений регіон Європи. У ХVI ст. Нідерландами називали територію, на якій сьогодні розташовані Нідерланди, Бельгія, Люксембург та частина Північно-Східної Франції. На початку ХVI ст. Нідерланди опинилися у складі Священної Римської Імперії Карла V. У 1555 р. Нідерланди перейшли під владу сина Карла V, іспанського короля Філіппа ІІ.

У Нідерландах активно розвиваються капіталістичні відносини, а також швидко поширюються реформаційні вчення – кальвінізм.

Причини національно-визвольної боротьби в Нідерландах

Національно-визвольна боротьба – рух поневолених народів за скинення чужоземного панування, ліквідацію національного, релігійного та колоніального гноблення.

За Філіппа ІІ ситуація в Нідерландах стала нестерпною:

- Посилення інквізиції та переслідування кальвіністів.

- Підвищення податків.

- Посилення національного гніту іспанцями.

- Збільшення кількості іспанських військ у Нідерландах.

- Зосередження іспанцями усієї повноти влади в Нідерландах.

Очолив незадоволених нідерландців принц Вільгельм Оранський (1533-1584)

Боротьба Нідерландів за незалежність

1566 р. – початок боротьби проти іспанців, іконоборчий рух.

Іконоборство – протестантський рух у Нідерландах 1566 р., спрямований на знищення зображень святих у католицьких церквах.

1567 р. – до Нідерландів прибула 60-ти тисячна іспанська армія, на чолі з герцогом Альбою. Альба розпочав репресії проти повстанців. Створив Раду у справах по заколоту («Кривава рада»), яка мала необмежену владу карати повсталих та протестантів. Запровадив алькабалу – 10% податок з кожної торгової операції.

Проти правління герцога Альби в Нідерландах розгорнувся партизанський рух: морські гези – народні партизанські загони, які діяли на морі і топили іспанські кораблі; лісні гези – партизани, які боролися з іспанцями на суходолі.

У 1572 р. гези починають поступово звільняти північні провінції Нідерландів з-під влади іспанців.

1579 р. північні провінції Нідерландів уклали Утрехтську унію, за якою спочатку 5, а потім 7 провінцій об’єдналися з метою вести війну проти іспанського панування. Утрехтська унія започаткувала нову державу – Об’єднані провінції Нідерландів, яку також називали Голландська республіка. Акт про повну незалежність держави було прийнято 1581 р. Лідером держави був Вільгельм Оранський, який був убитий іспанським агентом у 1584 р. Вищий орган влади в державі – Генеральні штати.

Іспанія остаточно визнала Об’єднані провінції Нідерландів у 1648 р., за результати Вестфальського мирного договору, який був укладений унаслідок Тридцятилітньої війни.

Результати боротьби Нідерландів за незалежність

-          утворення нової держави – Республіки Об’єднаних Провінцій Нідерландів;

-          поділ Нідерландів на 2 частини: Республіку (Голландія) та іспанські південні штати (Бельгія);

-          виникнення двох народів: голландців та фламандців;

-          національно-визвольна боротьба нідерландців – це також перша буржуазна революція – прихід до влади в державі буржуазії;

-          розвиток кальвінізму в Нідерландах;

-          активний економічний розвиток Нідерландської республіки;

-          занепад Іспанії.