Згуртувавши довкола себе представників інших регіонів Франції, бретонський клуб перейменував себе у Товариство друзів Конституції. У жовтні 1789 року депутати перебралися до Парижа, де збиралися в монастирі святого Якова. Члени клубу відіграли значну роль у розвитку подій Французької революції. Зокрема, вони очолювали Комітет громадського порятунку, який проводив політику революційного терору, який іноді називають якобінським, а відповідний період - якобінською диктатурою. Клуб припинив існування 12 листопада 1794 року, хоча його значення зменшилося від часу страти Робесп'єра під час Термідоріанського перевороту.В своїх соціально-політичних ідеях якобінці безпосередньо представляли інтереси дрібнобуржуазного стану. В умовах революційного часу з дрібнобуржуазних шарів міста і села безупинно виростало «нова буржуазія». Розпродаж національних благ, важкість в постачанні міст продовольством і спекуляція на продуктах.Вже у вересні 1793 р. у Конвенті було поставлене питання про вироблення нового «революційного» календаря. В основу закону про календар, прийнятого Конвентом 24 жовтня 1793 р. і був покладений проект Фабр-Д'эглантина. Календар мав велике революційне значення, і деякі комісари Конвенту, особливо близьких до ебертизму, енергійно насаджували і популяризували його.Волюнтаристська політика Комітету громадського порятунку дозволила врятувати республіку. З кінця вересня 1793 року революційна армія почала здобувати перемоги над першою коаліцією, що відкинули її сили до кордонів країни. Повстання федералістів швидко захлинулося за винятком Тулона, де роялісти захопили контроль над містом і передали його англійцям. У Вандеї республіканські війська завдали важкої поразки католицькій армії у битві при Шоле. Частина вандейської армії відійшла на північ і спробувала захопити порт Ґранвіль у Котантені. Спроба зайшла в глухий кут, але засвідчила силу й рішучість контрреволюціонерів. Озброєні селянські загони продовжували бродити заходом Франції. Вони отримали назву шуанів. Репресії у Вандеї були жахливими. Від грудня 1793 року до лютого 1794 року уповноважений Жан-Батіст Карр'є звелів стратити у Нанті тисячі людей. Повішення й колективні розстріли мали характер зловісних святкувань. У Анже було страчено біля 2000 жінок. Загони під командуванням Тюро спалювали села й винищували їх жителів, не розбираючись хто із них заколотник. У всій республіці проводилися заходи по дехристіанізації, спонтанні або започатковані уповноваженими. Статуї, хрести й дзвінниці зносили заради принципу рівності. 5 жовтня 1793 року Зібрання прийняло республіканський календар. Відтоді переслідувалася навіть конституційна церква. Санкюлоти та еберисти встановили культ жертв революції. 10 листопада у Соборі Паризької Богоматері відзначили свято розуму. Після церемонії еберисти пішли до зали Зібрання і влаштували там свято. Робесп'єр, який бачив у ньому тільки маскарад, виступив із протестом і вимогою відновлення порядку.
1) якобінці провели реформи в соціально-економічній сфері аграрна реформа й скасування феодальних повинностей , дозволяли розпродаж земель емігрантів окремими ділянками. Встановили дикрет , який повертав селянам общинні землі . Селяни перетворювалися на вільних людей і повних власників своїх наділів.
2)Тотальний терор якобінської диктатури проявляється в масових репресіях не тільки проти контреволюціонерів, але й проти всіх опозиційно налаштованих громадян.Вони навіть видали декрет про підозрілих за яким особи які не мали документів або емігранти підлягали арешту. За час якобінської диктатури було кинуто у в'язницю 500 тис. чоловік і з них закатованоо 40тис.чол
3)Падіння якобінської диктатури було закономірним, адже жахи якобінського терору призвели , що більшіст ь населення країни відмовилися від диктатури.Більшість у конвенті вже становили представники "нової буржуазії" вона нажила багатство в ході революцій і прагнула до повалення якобінців і встановлення стабільної влади без терору.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
