| Головна » Файли » 9 клас » Всесвітня історія |
Отто фон Бісмарк — «канцлер заліза і крові»
| 30.11.2015, 18:23 | |
| 1 квітня 1815 року, народилася людина, якій було призначено об’єднати Німеччину і зламати систему «стримувань і противаг», розроблену у Відні. У маєтку Шенгаузен біля Магдебурга в Пруссії з’явився на світ Отто Едуард Леопольд фон Бісмарк, одна з найяскравіших фігур у німецькій історії ХIХ століття . «Залізний канцлер», глава уряду Пруссії, а потім єдиної Германської імперії протягом 28 років (1862—1890 рр.), політик, який за життя став легендою, лiдер, який дивним чином сполучав у собі рідкісне почуття реального і нахабний натиск, віру в нескінченні можливості політичної та військової сили і здатність блискуче, спритно маневрувати (а коли треба — і відступати), відвертий цинізм і вікові почуття дворянської честі, Бісмарк залишив після себе величезну і складну спадщину, і дотепер по-різному оцінювану. Як видно вже з його повного імені, майбутній фактично одноособовий правитель Німеччини народився в старопрусській дворянській родині, що вела свій родовід ще від ХIII століття. Втім, батько нашого героя, Фердiнанд фон Бісмарк, залишив військову службу королю (предмет гордості всіх Бісмарків!) і мирно жив у своєму маєтку. Отто був четвертим із шести дітей. Почуття гордості за Пруссію, короля і свій рід було прищеплене йому ще в ранньому дитинстві. Але батьки ясно розуміли й інше: «древність роду» дуже важлива, але дітям необхідно дати гарну освіту. Що стосується юнака, який став три десятиліття потому «залізним канцлером», то він був студентом кращих навчальних закладів Німеччини — спочатку Геттiнгенського, а потім Берлінського університетів. Про буйство та ексцентричний характер молодого Бісмарка і досі розповідають у Німеччині легенди. Запеклий дуелянт (програв iз 28 двобоїв на шпагах усього 1, отримавши шрам на щоці), картяр, випивоха і дамський догідник (розповідають романтичну історію про те, як він втік iз нареченою до Англії, але щастя обох було недовгим), який порушував усі мислимі заборони і якого супроводжував усюди страшний дог Аріель, Отто, що й казати, був фігурою яскравою. І все ж таки він знаходив час вчитися, особливо солідні знання він отримав з таких наук, як історія, право, географія, німецька філологія. У червні 1836 р. Бісмарк закінчив Берлінський університет. Наступні п’ять років його життя були присвячені юридичній і чиновницькій службі в різних судових і дипломатичних установах. За власним зізнанням, ці роки назавжди вселили в нього відразу до нудотної кар’єри чиновника, але й дали йому той адміністративний досвід, що так пригодився згодом. Після смерті батька (1841 р.) молодий аристократ остаточно оселився у своєму маєтку і, оженившись кілька років потому, зажив спокійним життям забезпеченого поміщика. Політиком його зробила революція 1848 року. У Німеччині, як і в інших країнах Європи (Франція, Австрія, Італія), вона зазнала поразки, так і не вирішивши нагальних задач: державна єдність країни, ліквідація абсолютної влади дрібних удільних князьків, запровадження конституції і скасування митних бар’єрів... В той період Бісмарк проявив себе як запеклий монархіст, не бажаючи і чути про лібералізм, конституцію. За це він і здобув прихильність двору і самого короля Пруссії Фрідріха-Вільгельма IV. «У нагороду» молодий політик отримав у 1851 році престижну посаду представника Пруссії в Союзному сеймі — дорадчому органі всіх німецьких держав. 8 років потому, набувши чималого дипломатичного досвіду, Бісмарк їде в Петербург як посол Пруссії, а в 1861—1862 рр. він був прусським послом і в Парижі. Безхарактерність, слабкість і тупий консерватизм короля Фрідріха- Вільгельма IV (до речі, щира відданість Бісмарка монарху як правителю «милістю божою» не перешкодила йому відгукнутися про короля лаконічно і нещадно: «Коли за нього міцно вхоплювалися, у руці залишалася лише жменя слизу») завели Пруссію в політико-економічний тупик. Убогий і боягузливий ландтаг (парламент) не міг і не хотів хоч якось обмежити владу короля і домогтися проведення вкрай необхідних країні реформ. Після того, як новий король Вільгельм I змушений був у вересні 1862 р. призначити главою уряду Бісмарка, саме «залізний канцлер» прийняв на себе відповідальність за проведення давно назрілих перетворень — пора слів явно закінчилася. І він здійснив ці реформи блискуче, давши класичний приклад однієї із найбільш грандіозних у ХIХ столітті «революцій зверху». Свою політичну філософію Бісмарк, виступаючи в парламенті незабаром після призначення, стисло висловив у такий спосіб: « не промовами і постановами більшості вирішуються великі питання часу, а залізом і кров’ю» . Своєрідне видовище являв собою новоспечений канцлер, проголосивши ці знамениті слова: могутня фігура політика і його гігантський ріст явно не поєднувалися з дуже тонким голосом. Але головне полягало не в цьому. У Бісмарка вже давно склалася досить впорядкована система поглядів на майбутню єдину Німеччину та її зовнішню і внутрішню політику. «Єдина здорова основа великої держави — державний егоїзм без усілякої ромаантики», — цю думку Бісмарк поклав в основу політики свого кабінету. Ще в травні 1857 р. він писав прусському аристократу Леопольду фон Герлаху: «Ми не ведемо ніякої активної зовнішньої політики, а обмежуємося тим, що підбираємо камені, що падають у наш сад, і по можливості чистимо з себе бруд, який на нас летить» . А тим часом «великі кризи створюють погоду, що сприяє нам, якщо ми використовуємо їх вміло і навіть безцеремонно» (з промови Бісмарка в ландтазі в травні 1863 р.). Саме в такому стилі, провокуючи великі кризи, діяв «канцлер заліза і крові». Після перемоги у війні з Австрією (1866 р.) головною перешкодою на шляху до бажаної мети Бісмарка — створення єдиної й авторитарної Німецької імперії з Пруссією як її ядра — стала Франція, з імператором якої — Наполеоном III, у Бісмарка склалися (до часу!) непогані особисті стосунки. Канцлер вважав Наполеона досить розумною людиною, але одночасно інтуїтивно вiдчував його слабкий характер і самозакоханість. Відвідавши в 1862 р. імператора і його дуже впливову дружину, красуню імператрицю Євгенію, Бісмарк в’їдливо написав дружині: «Я бачив сьогодні двох чарівних жінок...». | |
| Переглядів: 617 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |